Плов - традиційна страва, яка протягом багатьох століть є невід'ємною частиною культури та кухні різних країн. Існує безліч версій його походження, і кожна має свою унікальну історію.
Найпопулярніші варіанти походження плову
Одна з найпоширеніших версій походження плову пов'язана з давніми персами. Згідно з цією версією, плов був винайдений у Персії (сучасний Іран) понад 2000 років тому. У ті часи готувався в основному з рису, м'яса та овочів, а також з використанням різних спецій та приправ.
З часом став популярною стравою не тільки в Персії, а й в інших країнах Близького Сходу, таких як Туреччина, Афганістан та Ірак. Але в кожній з цих країн набув своїх унікальних рис і став неодмінним елементом національної кухні. Кожен народ додавав щось своє — пряність, яка найчастіше використовувалася в конкретному регіоні та інше. Навіть у м'ясі переваги були різні. Наприклад, узбеки воліють готувати плов на основі баранини, досить жирного та ситного м'яса. Тоді як таджики віддають перевагу яловичині, більш дієтичному та соковитому м'ясу. Обидва варіанти по-своєму цікаві, але плов виходить зовсім іншим.
У середні віки плов став відомим і в Європі, де його готували в основному з рису, м'яса та овочів, а також з використанням різних спецій та приправ. На той час був розкішним блюдом, яке готувалося лише на особливих урочистостях та прийомах. І могли собі дозволити його далеко не всі.
У XVII столітті стало серед аристократії модним проводити багато часу на природі. А плов якнайкраще виходить, якщо готувати його на багатті під час походів. Його робили навіть козаки. Швидко рецепт цієї страви перейшов і до мас.
Які особливості приготування плову в кожній країні?
Плов є традиційною стравою багатьох країн світу, включаючи Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Туркменістан, Іран, Туреччину. У кожній із цих точок світу плов готується по-своєму, із застосуванням унікальних рецептів та інгредієнтів.
Узбецький плов готується з рису, м'яса (зазвичай баранини), моркви, цибулі, часнику та таких спецій як кумін, коріандр, зіра. Готувати його потрібно на відкритому вогні у казані, щоб рис вийшов ароматним та соковитим.
Таджицький плов виготовляється з рису, м'яса (зазвичай яловичини), моркви, цибулі, часнику і тих же спецій, що й узбецький. Таджики віддають перевагу тривалому процесу його приготування, щоб кожен компонент добре проварився, просочився спеціями та інше. Для цього його накривають кришкою та доводять до готовності на маленькому вогні.
Киргизький плов готується з рису, м'яса (зазвичай баранини), моркви, цибулі, часнику та стандартного набору спецій. Киргизький плов теж готується на відкритому вогні в казані. Різниця у приготуванні, порівняно з узбецьким, більше проявляється у деталях. Наприклад, узбецький плов зазвичай готується на олії, а киргизький - на тваринному жирі. Киргизький може містити більше овочів. У цьому рецепті часто додатково використовується болгарський перець, який робить блюдо не тільки соковитішим і пікантнішим, але апетитнішим на вигляд. Перець прийнято нарізати тонкою соломкою. В узбецькому плові все ж таки більше м'яса.
Але деталі приготування можуть відрізнятися, залежно від конкретного регіону.
Тоді як турки готують його також з баранини, але для запікання використовують глиняний посуд. Ця деталь дуже впливає на підсумковий смак, оскільки відрізняється такими перевагами:
- рівномірне розподілення тепла, що дозволяє плову рівномірно готуватися;
- збереження смаку та аромату, адже глиняний посуд зберігає натуральний смак та запах інгредієнтів;
- зручність приготування: не прилипає та легко миється;
- корисність здоров'ю з допомогою натуральності глини;
- гарний вигляд - у цьому ж посуді його можна і подати.
Кожен з цих видів плову має свої унікальні риси та характеристики, які роблять його неповторним та смачним. Однак усі вони мають спільну властивість - це страва, яка об'єднує людей і створює атмосферу тепла та затишку.
